Весною в нас повалило багато дерев, і я вирішив вирощувати гливу (рос. вешенку). Бензопилою порізав стовбури груш, слив, яблунь та волоського горіха. Поліна зробив довжиною 40 см, а діаметром відібрав більше 15 см. Закопав їх на 15 см в землю, під старою грушею, з північної сторони. Зверху засвердлив отвори діаметром 1 см і глибиною 7-8 см. На ринку купив зернового міцелію гливи. Потім натовк його у отвори, їх в поліні від 3 до 6. Полив поліно гарно водою. На цьому доглядати за гливою закінчив.
    Літо того року було спекотним, дощів випало тільки 2, довелось спасати від посухи городину, було не до грибів. Вже в вересні, несподівано я побачив чудову гливу, яка виросла на поліні з горіха і спиралася на лист шиферу. Ті рідкі дощі дали все ж таки вологу грибу. Він був дивовижний, зовсім чорного кольору, хоча зазвичай глива сіра, коричнева, лимонна або рожева.
    Я розпочав поливати поліна, і виросло ще кілька грибів, але тільки на полінах волоською горіха. Інші гриби були коричневі, від темного до світлого тонів. Росли вони і в жовтні, і в листопаді. Спочатку вони виростають маленькі, як сірникова голівка, поодинокі. А за 7-10 днів вже виростають розміром з блюдце, і їх цілі гірлянди. Страви з гливи дуже смачні, особливо тушковані у сметані, смажені з яйцями, і морква по-корейські з гливою теж смачна. Ці гриби мають дуже поживну цінність. Білки засвоюються в них краще, ніж у яловичині і в рибі. Також там багато жирів, вітамінів.